головна

українське етно для новонароджених українців

Тел. (097) 908-29-33       icq: 567885319


   Ваш кошик порожній Переглянути кошикПереглянути кошик
  Кошик  

  Вхід для користувачів  
логін
пароль     Ok
  Забув пароль?
Зареєструватись
про нас витвори новини оплата та доставка цікаві посилання
  Пошук  
Вік
Стать
Вишивка
Ok
  Витвори  
Наші витвори
 Шкіряні сумки для наших матусів.
 Пінетки (перша обувка малюка).
 Хрестильні крижми
 Вишиванки для немовлят
 Вишиванки для діток
 Хрестильні набори
 Сукні ,сарафани та костюмчики
 Вишиванки для мам та татів
 Штанці, спіднички, крайки.
 Краватки-вишиванки, вишиті метелики
  Матусина скринька  
  Статті  
  • Лялька-мотанка - берегиня роду...
  • Купальські пісні..
  • Веснянки - обрядові пісні-забави..
  • Вірші до cвята Миколая..
  • Нікішенко Ю. І. Символіка рослинних орнаментів української вишивки на одязі початку XX ст...
  • Давайте намалюємо незвичайну писанку!..
  • Символ дуба, дубового листя в українській традиції..
  • Автентичні вишиванки. Київщина. середина ХХ ст...
  •  
    Всі статті
      Наша "кніпочка"  

    Українське етно для новонародженних українців

    Лялька-мотанка - берегиня роду.

     28 вересня 2014 г.

    Лялька-мотанка - берегиня роду.

    Лялька-мотанка – берегиня роду

    Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг.
    Здавен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти. Бо мати, залишаючи дитя, замотувала фрукти чи хліб у шматочок \"*\" тканини, прив’язувала паличку і давала, як іграшку, тому в основі ляльки — хрест. Людина вигадувала ляльку-мотанку, подібну собі, як забавку для дитини, як оберіг дому. Виготовляючи цей сакральний предмет, жінки вкладали у неї свою енергію, певні думки і побажання. Ляльку-мотанку передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а дочка, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, яка зв’язувала увесь рід.

    Наші пращури вірили, що лялька є посередником між живими та тими, хто ще народиться. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками в скриню до приданого клали ляльки. Робили їх дуже ретельно: одягали в українське народне вбрання як наречену, плели вінок на голову і обов’язково «додавали» нареченого — мусила бути пара. Відразу після одруження тими ляльками бавилися — вважалося, що так швидше народяться діти.
    Обличчя у «плодоносних» ляльок немає — невідомо ж, хто прийде на світ.

    Берегиням — іншому різновиду — на обличчі намотували хрести. І виготовляли їх на різні потреби: аби людина одужала, аби пішов дощ чи навпаки — припинилася злива, вщух буревій...

    Усі елементи одягу мотанки є символічними: спідниця уособлює землю; сорочка — три часи: минулий, теперішній і майбутній; головний убір — очіпок, стрічка чи хустка — зв’язок із небом...
    Українська лялька тим унікальна, що вона — така ж, яка була тисячі років тому! Найдавніші — глиняні — сягають доби Трипілля!

    \"*\"  \"*\" 

    Повернутися