Котилася писаночка…

12 березня 2010 г.

“Далеко в горах до високої стрімкої скелі залізними ланцюгами прикутий страшний нехрист. І має він дванадцять посланців, що ходять по селах та містах і придивляються, як живуть люди. Все, що побачать чи почують, розповідають нехристові. Коли посланці кажуть, що люди  сваряться поміж собою, нехрист радіє і сміється так, що аж гори трясуться, а ланцюги його слабнуть. Якщо ж посланці кажуть, що між людьми згода і добро, нехрист сердиться, а ланцюги міцніше стискають його погане тіло. Та найстрашніша для нехриста звістка, що люди ще пишуть писанки, що вони не забули цього звичаю: він тоді реве, як звір, рветься з усієї сили і б’ється головою об скелю так, що аж вогонь креше. З того постають грім і блискавка, а ланцюги його робляться тоді такі міцні, що годі їх розірвати”. Цю давню гуцульську легенду переповів Олекса Воропай у своїй книзі “Звичаї нашого народу”.

А Великдень уже зовсім недалеко, і давно пора писати писанки (традиційно це робили від Стрітення, тобто 15 лютого, й до Зелених свят). А тим, хто не знає як створити таку красу, спробуємо допомогти.

Технік писанкарства існує досить багато, але всі їх можна поділити на воскові й невоскові. Невоскові – фарбанка, дряпанка і натурально-листкова крашанка. Воскові – натуральна, традиційна, пластична, бісерна техніки. Згодом ми детально опишемо вам їх усі, але сьогодні зупинимось на традиційній восковій. Для роботи вам будуть потрібні:

1.    Писачок – його можна купити, або зробити самому з фольги, дроту й дерева (мал. 1).
2.    Віск (бажано натуральний).
3.    Анілінові барвники – розвести в 300 мл гарячої води і остудити.
4.    Оцет – 300 мл.
5.    Старенькі м’які чисті ганчірочки (замість них можна використовувати серветки).
6.    Свічка.
7.    Півлітрові банки – стільки, скільки у вас буде фарб плюс одна для оцту.
8.    Ложки – в ідеалі їх має бути стільки саме, як банок, але можна обійтись і однією; бажано, щоб вони були дерев’яні.
9.    Яйця – з білою не дуже гладкою поверхнею, ліпше від молодої курки; добре, якщо вони не тертимуться одне об одне чи об інші тверді предмети. Можна помити теплою водою з милом (але не терти!).

Отже, писачок зі шматочком воску розігріваєте над полум’ям свічки. Розталим воском наносите на поверхню яйця орнамент – ті лінії, які за вашим задумом повинні бути білими. Опускаєте на кілька секунд яйце в оцет, а тоді – в найсвітлішу (наприклад, жовту) фарбу на 1-5 хвилин (залежно від того, наскільки насичений колір вам потрібен) і викладаєте на м’яку тканину. Коли фарба на яйці висохне – слід нанести орнамент жовтих ліній. Потім яйце покладіть у темнішу фарбу. Цей процес повторюється залежно від кількості кольорів. Червоний колір означає радість життя, любов; жовтий – світло, врожай; зелений – життя; блакитний – чистота, здоров’я; чорний з білим – пошана до померлих.

По закінченні розпису та фарбування розігрійте віск над свічкою (але будьте обережні, щоб кіптява не зіпсувала всієї вашої роботи) і обітріть його м’якою ганчіркою.

А тепер кілька слів про символіку.

Українські писанки – це ціла світоглядна система з десятками орнаментальних мотивів. Сонце є символом життя, всевидящого ока, тобто Бога, Христа, а отже є носієм світла, правди і свободи. Символізує знання, справедливість, переможця всілякого зла.

Сонце зображали на писанках спеціальними знаками у вигляді кола, восьмираменної зірки, хреста, тринога, сварги.

Коло – як знак злуки найвищого спокою з напруженою силою, є завершенням досконалості, образом Вічності Божої і тієї безсмертності, яка виявляється в природі безперервним повторенням відродження життя. Це образ безкінечної Божої любові. Коло охороняє людину та її майно від злих сил.

Зоря (зазвичай восьмикутна) – знак неба, Богині-Матері; символ Діви Марії. Зорю зображають по-різному. Буває п’яти-, шести-, семи-, восьмираменна. Дві восьмираменні зірки на писанці – це знак сонця.

Хрест – стародавній знак сонця, вогню, душі; символ всесвіту, знак чотирьох пір року, чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів і чотирьох темпераментів; символ благословення й освячення.

Триріг – знак святого числа три, святого вогню і Святої Трійці.

Сварга – символ всесвіту, Божої величі, знак святого вогню й сонця. Вживається як охорона від злих духів. Сварга, кінці якої закручуються проти сонця, означає деградацію, руйнування. Та ж, що закручується за сонцем – символізує поступ, розвій, рух до вдосконалення.

Блискавка – це небесний вогонь, рівночасно караючий і освячуючий; це поява сонячної сили й посланець божественного; до чого вона торкнеться, те стає освяченим. У християнстві це блиск Божої Ласки.

Спіраль – знак зародження нового життя, родючості, символ життєвої сили, часу, циклічних ритмів року, народжень і смертей. Позначає розвиток, рух до вдосконалення.

S-подібний знак вічності – це знак єднання протилежностей, на яких тримається світ. «Боротьба» тепла й холоду, дня й ночі, світла й темряви, чоловіка і жінки, але між цими двома полюсами – знак єдності, знак першопочатку і вінця завершення.

 Церква – знак устремління до висот, вічності, єднання з небом.

Вода – символ достатку, здоров’я, щастя, чистоти, волі.

Грабельки – символ дощу, який єднає небо із землею (або хлопця з дівчиною). Це символ очищення і благодаті; живлюща волога, яка запліднює землю.

Дерево життя – ще один світовий символ. Воно єднає землю й небо, верх і низ, минуле й майбутнє, силу і слабкість; уособлює мудрість Творця. Це символ безперервно відновлюваної природи, своєрідна модель всесвіту, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце. По вертикалі дерево ділиться на три частини: нижню – коріння (підземний світ), середню – стовбур (земний світ) та верхню – крону (небесний світ). Із кожною з цих частин пов’язані певні істоти. Внизу, біля коріння, мешкають змії, жаби, риби водоплавні птахи і тварини, бо нижня частина дерева символізує не лише підземний світ, а й воду. У середній частині, на землі, довкола дерева гуртуються великі тварини: тури, олені, коні, ведмеді, вовки. Це також світ людей. У верховітті селяться птахи і бджоли, тут же розташовані й небесні світила. Дерево життя найчастіше зображають у вигляді деревця з квітками у вазоні. Це й образ родючості, Богині-Матері, а також дерево роду. Найпростішим позначенням дерева-сім’ї є стовбур з трьома гілочками – батько, мати і дитя. Гілка – як частинка, представляє цілість дерева й тому є культово важливим символом. Це образ живучості Божої ласки, безкінечності життя, щорічного весняного відродження.

Дубовий листок символізує чоловічу силу, довголіття, терпіння. З жолудями – означає духовну і тілесну зрілість.

Виноград символізує рід, духовне відродження; лоза – Христа.

Квітка – радість, красу, дітей, дівчат, молодість.

Пташка – це єднання земного й небесного, сторож душ предків. Ластівка є символом весни, врожаю, щастя. Півень – провісник дня, охоронець добра від зла; це символ Христа – світла, яке побороло темряву.

Кінь – невтомний рух сонця і нестримна швидкість пливучої води; образ безстрашного вісника віри, який летить у світ, готовий на смерть. Символізує чоловічу силу.

Олень – знак проміння вранішнього сонця, чистота, світанок, оновлення і творення нового, образ шукання Бога і символ взаємної допомоги, він пов’язаний зі світлом і є провідником, рятівником-переможцем, охоронцем істини.

Баранець, вівця, ягня – жертовна тварина, символ смирення, невинності, безмежної любові; а також знак Божої благодаті, символ багатства, доброї долі, чоловічої сили, родючості, вогню.

Риба, як і вода, є знаком життя, здоров’я і щастя, є посередником між живими і померлими; крім того, це символ новохрещених, а також тихої вірності.  Бджола є символом працьовитості. Гад охороняє помешкання від вогню, води і хвороб, його не можна ототожнювати зі змієм – істотою пекельною.

Павук – це побажання щастя.

Серце – мотив душі, символ кохання, особливого ставлення дівчини до хлопця.

Сніп – символ родючості, багатого врожаю, сподівань на добрий хліб у наступному році.

Вінок – символ дівоцтва.

Безконечник – символ води, невмирущої природи, вічного життя і водночас плинності часу.

Клинці – трикутники часто зображують у поєднанні один з одним. Трикутник, розміщений вершиною догори (полум’я) – символізує чоловіче начало, стрижень духовності, творчість; а вершиною донизу (чаша) – начало жіноче, лоно, що приймає, мудрість. У поєднанні (ромб, квадрат) вони, звісно, означають повноту, процес творення і збереження всесвіту, родючість. Символіку впорядкування, розвитку і родючості має площина, всуціль вкрита трикутниками. Таких клинців на писанці може бути 40, 48 і понад 50. Писанка «сорок клинців» позначає 40 днів Великого посту, що веде до вдосконалення і найбільшого свята.
 
Писанки пишуть дівчата і жінки. Дівчата – щоб прикликати щасливу долю. Господині – щоб усі були здорові й веселі, щоб у домі панували злагода й достаток. Бездітним жінкам, щоб народити дитинку, радять три роки вряд писати по дванадцять писанок (найкраще – квітами) і роздавати дітям. Дівчата можуть писати гуртом, матері – тільки самотою, вночі, коли всі поснуть. Берегиням родинного вогнища потрібні тиша, спокій і зосередження на добрих думках.

Отож-бо, опановуйте символіку писанок, відроджуйте прадавні технічні прийоми – і творіть, аби той антихрист поганий і далі сидів прикутий до своєї скелі й не йшов поміж люди!

Христина Бедрик-Білан

Повернутися